ГЛАВНАЯ   •  ПРЕССА СТАТИСТИКА •  ФОТО  •  АРХИВ • КОНТАКТЫ

 
65-річний львів’янин здолав Атлантичний океан

П'ятниця 23 квiтня 2004 року

Богдан Юрочко

20 січня цього року з іспанського міста Ла Гомера стартувала регата, організована Товариством океанських веслувальників, метою якої було перетнути Атлантичний океан і дістатися берега Вест-Індського острова Барбадос. За перемогу боролися команди 13 човнів, на одному з яких перебували 4 мандрівники, в шести човнах було по двоє, ще в шести – по одному.

Участь у регаті взяв і наш земляк, львів’янин Павло Рєзвой, який у свої 65 років є найстаршою людиною у світі, яка розпочала таку нелегку мандрівку. Перепливши Атлантику на одномісному човні “Маріон-Львів”, досягнувши фінішу другим (з відривом менше ніж 2 доби) та повернувшись до рідного міста, Павло Рєзвой зустрівся з журналістами в редакції “Високого Замку”.

Човник, на якому мандрував Павло Рєзвой, надали в безоплатну оренду англійці. “Вважаю, що з човном мені дуже пощастило, бо я не мав грошей навіть взяти його на прокат”, – розповів пан Рєзвой. Слід зазначити, що 65-річний мандрівник, попри всі намагання, не зміг відшукати спонсорів, які матеріально допомогли б у важливій для престижу країни справі. Єдиною допомогою стали спеціальні окуляри, які запрезентував панові Рєзвому один з львівських магазинів.

Маршрут регати становив 5 тисяч кілометрів прямою. “Однак по прямій ніхто не ходить – наголосив він, – тому шлях виявився близько 6 тисяч кілометрів. Частина човнів, які стартували разом зі мною, наразі ще в морі. Невідомо, чому вони так довго затрималися”.

Мандрівка розпочалася з неприємностей. Відразу на початку регати у львів’янина поламався мобільний телефон, тому він був позбавлений зв’язку зі світом. Взявши в дорогу лише 80 літрів води, опріснювач, продукти та вудочки, Павло Рєзвой орудував веслами іноді по 14 годин на добу, відпочиваючи лише вдень. “Удень неможливо було гребти через неймовірно палюче тропічне сонце, – розповів він. – Перенести спеку було практично неможливо, тому після обіду я ховався в каюті. Вночі набагато легше”. Харчі в Павла Рєзвого були такими ж, як і в інших – американські консервовані виморожені продукти. Однак, за свідченням мандрівника, якби не українська цибуля, квасоля та сало, подорожувати було б набагато важче: американські харчі приїлися вже наступного тижня. “Рибу я вудив ще від початку мандрівки. В човен постійно падали летючі рибки, яких я спочатку їв, однак згодом використовував лише як наживку для полювання на більших рибин”.

Під час подорожі Павло Рєзвой не потрапив у жоден шторм завдяки власному маршруту, який, на відміну від інших, не був прямим. Після кількатижневого відпочинку мандрівник знову вирушить у плавання, цього разу – на Кубу. “Товариство гребців вважає, що я прийшов доволі свіжим і бадьорим, от і пропонують мені здійснити ще одну подорож”. Попри те, що за кордоном знайшовся спонсор, львів’янин має ще оплатити борг, який становить близько 15 тисяч фунтів.

© 1983-2001 Ocean Rowing Society 

Design by REDTED